понеділок, 24 серпня 2020 р.

"Нехай ніколи пам'ять нам не зрадить ...

 Мета проведення: виховувати  в учнів  любов  до рідної  землі; формувати  патріотичні  почуття  гордості  за старше  покоління , повагу  до учасників  Великої  Вітчизняної  війни, які приймали участь у визволенні України, м.Дніпропетровська від фашистських загарбників ;  сприяти   пробудженню  бажання  вивчати  історію  своєї  держави, берегти  її традиції, вболівати за  майбутнє  країни.

 

 Обладнання  і наочність :   записи  пісень  на  військову  тему, світлини   часів Великої Вітчизняної  війни ;  стенд «Вони наближали перемогу»,виставка «Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»

Хід уроку

"Нехай ніколи пам'ять нам не зрадить в  дорозі до священного вогню..."

І.Організаційний момент

ІІ.Повідомлення теми та мети уроку

ІІІ. Основна частина уроку

1.     Вступне слово вчителя

   Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. В цьому році виповнюється 70 років як над Україною, над нашим  славним Дніпропетровськом  замайоріло мирне небо.  Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах переживших її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей.

   Кожного року 25 жовтня ми відзначаємо  День визволення України,    

м. Дніпропетровськ від німецько-фашиських загарбників, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.

    Найжахливіша в історії людства війна залишила на теренах Дніпропетровщини зруйновані міста і села, виведені зладу заводи і фабрики, мости, затоплені шахти, знищені будівлі лікарень, шкіл, вищих навчальних закладів. Усе це відбудовувалося самовідданою працею жителів краю у післявоєнні роки.

 

Учень 1.  Грізні роки Великої Вітчизняної відходять в історію.
       Більше півстоліття пройшло з того часу, та пам'ять людська не забуває нічого...
       Переслідуючи фашистські полчища, в другій половині грудня 1942 року війська Південно-Західного фронту і лівого крила Воронезького фронту з боями підійшли до території України. Зоря визволення прийшла й на українську землю.  18 грудня 1942 року було вбито гітлерівців із села Півніка Луганської області. Майже 2 роки велись запеклі бої за визволення України. Перемога над фашистською Німеччиною складалась із цілої низки великих і малих перемог...

    Учениця 1. Уже майже сім десятиліть відділяє всіх нас від того страшного дня, коли в кожну українську сім’ю надійшла зловісна звістка про початок великої кровопролитної війни. Безжальне колесо минулої війни прокотилося по українській землі, залишивши за собою розруху і безліч людських жертв. Справжній масштаб цих великих втрат неможливо оцінити. Та навіть всевладний час не в змозі стерти із нашої пам’яті згадку про ті страшні і величні події. Нам ніколи не забути цієї страшної трагедії. 
   Ми завжди пам’ятаємо про тяжкі перші роки війни, коли доводилося відступати, віддаючи ворогу рідну землю, і героїзм та стійкість захисників Вітчизни, і грандіозні битви, в ході яких вдалося зламати хребет фашистської армади, і визволення Європи, і світлий день Перемоги. 
   Пам’ятаємо і воєнні дії на території нашої малої батьківщини, рідної та любої нам Дніпропетровщини. І зараз, у ці жовтневі дні, згадуємо події, які передували її звільненню від ярма окупації. 
   У цьому році Дніпропетровщина відзначає переможну та водночас трагічну дату – 70-у річницю визволення Дніпропетровська від фашистських загарпунив, 70-у річницю з дня, коли фашистські війська залишили дніпропетровську землю. 

0 коммент.:

Дописати коментар